Моя сторінка на Дніпро ВіКі

Дніпро ВіКі

Мій персональний сайт

Мій сайт

Персональна пошукова система

Loading

Корисні посилання

Про рослини
Рідкісні рослини
Рослини Червоної Книги України

Рослинний світ України

Закономірності поширення корисних копалин. Добувають корисні копалини, як правило, з невеликих глибин (до 1 тис. м). Отож вони тісно пов'язані з будовою саме верхніх шарів земної кори. Тому для різних тектонічних структур характерні певні групи корисних копалин.
   Флора України характеризується значною різноманітністю видового складу. На території України нараховується до 16 тис. видів рослин, в тому числі понад 4 тис. видів вищих дикорослих рослин. Із покритонасінних найбільше зустрічаються у нас рослини родини складноцвітих (700 видів) та бобових (близько 300 видів).
   Сучасна флора України сформувалася в кінці антропогену, після материкового зледеніння. Впродовж попередніх періодів вона зазнавала значних змін. Сучасних рис рослинний покрив нашої країни почав набувати з другої половини мезозойської ери, після виникнення покритонасінних. Флора палеогену була тропічною. До її складу входили пальми, миртові, лаврові, були поширені види секвої, болотяного кипарису.
   З початку неогену рослинний світ поступово набуває рис широколистяної зони. Серед видів починають панувати буки, дуби, каштани, горіхові. У другій половині цього геологічного періоду лісова рослинність була поширена майже на всій території України. У видовому складі її переважали: з листяних - береза, дуб, граб, бук, клен, горіх, а з хвойних - ялина, ялиця, болотяний кипарис.
   В антропогені, внаслідок материкових зледенінь на півночі Європи відбувалися значні зміни у складі рослинності. Під час похолодань поширювалися сосново-березові ліси, а широколистяні породи дерев збереглися лише у окремих сприятливих місцях. На півдні України протягом антропогену панувала степова рослинність,
   Деякі рослини (тис ягідний, рододендрон жовтий, сосна кедрова) збереглися без змін протягом кількох геологічних епох і зараз зустрічаються на теренах України. Такі рослини, які живуть зараз у деякій невідповідності із сучасними умовами існування, називають реліктовими.
   Під впливом господарської діяльності людини сучасний рослинний покрив зазнав значних змін. Скоротилася площа лісів і майже зникла степова рослинність, змінився видовий склад флори. Зараз у межах України росте понад 400 видів культурних рослин, а також декоративних, завезених з інших країн (тополя пірамідальна, біла акація, дуб канадський. бузок садовий тощо).
   Основними типами рослинності в Україні є лісова, степова, лучна і болотна.
   Лісова рослинність. Загальна площа лісів в Україні – близько 10 млн. гектарів, що становить приблизно 14 % її території. Найбільшою є лісистість в Українських Карпатах (40,5 %) і Кримських горах (32 %). 

Ліси Українських Карпат

Лісистість природних зон рівнинної частини закономірно зменшується з півночі на південь від 26,1% (зона мішаних лісів) до 12,5% (Лісостеп) і 3,8% (Степ). У лісах переважають молоді та середньовікові дерева, поширені такі породи, як сосна, ялина, бук, дуб. Вони займають близько 90 % лісопокритої площі. Крім того, є насадження граба, липи, клена, берези, тополі, вільхи тощо. Соснові (борові) ліси займають великі площі на Поліссі, а також у долинах річок Лісостепу і Степу. Вони ростуть на дерново-підзолистих піщаних ґрунтах, бідних на гумус та поживні речовини. На кращих грунтах поширені дубово-соснові ліси.
   Степова рослинність в природному вигляді до нього часу збереглася тільки на схилах балок, у передгір'ях Криму, на піщаних косах Азово-Чорноморського узбережжя, островах. Ділянки цілинних степів охороняються в заповідниках. У поширенні степової рослинності простежується певна закономірність: в лісостеповій зоні на безлісих територіях у минулому розвивались лучні степи на глибоких чорноземах. У типовій степовій зоні на півночі була поширена різнотравно-типчаково-ковилова рослинність на звичайних чорноземах, на півдні - типчаково-ковилова на чорноземах південних і темно-каштанових грунтах, вздовж Азово-Чорноморського узбережжя – полиново-злакова рослинність на каштанових солонцюватих грунтах.
   Лучні степи поділяються на рівнинні та гірські (кримські). В їх травостої переважають злаки – ковила, типчак, тонконіг вузьколистий; з різнотрав'я — конюшина, гадючник, маренка, шавлія лучна тощо; з ефемерів та ефемероїдів - незабудка, переломник, крупка.
   Різнотравно-типчаково-ковилові степи мають густий трав'яний покрив, що складається з ковили, тонконога, стоколосу, вики конюшної, горицвіту весняного, молочаю степового, шавлії, астрагалу, в минулому займали простори Причорноморської низовини. У трав'яному покриві типчаково-ковилових степів переважають посухостійкі злаки; типчак, ковила українська, келерія, з різнотрав'я - кахрис, ферула, будяк, пижмо тощо. У травостоях полиново-злакових степів переважають посухостійкі (ксерофітні) дернинці злаки (типчак, ковила, житняк), полини, кермек та ін.
   На Донецькому кряжі і сході України у минулому були поширені чагарникові степи. В них представлені зарості карагани - кам'янисто-степового чагарника.
   Невеликими ділянками в Кримських горах трапляються напівсаванні степи. В цих степах до злаків домішуються субтропічні види, поширені також люцерна, пирій повзучий, горошок та ін.
   Луки залежно від умов розміщення поділяються на заплавні, суходільні, низинні, гірські. На заплавних луках поширені зарості лози, трави з вівсяниці, мітлиці, келерії, а також конюшина, жовтець, щавель, деревій тощо. На суходільних луках ростуть мітлиця, пахучий колосок, костриця, кульбаба, волошки. Низинні луки приурочені до знижень на вододілах, терасах, долинах, тому вони тривалий час обводнені. В їх трав'яному покриві переважають вівсяниця червона, тимофіївка лучна, осока звичайна, конюшина лучна і біла. Луки використовуються як сіножаті. Гірські луки поширені в Українських Карпатах. У травостої гірських луків поширені вівсяниця, білоус, конюшина, лядвенець. В субальпійському поясі сформувались луки з білоуса, тимофіївки, осоки вічнозеленої, вівсяниці.
   Болотна рослинність розвивається у зниженнях з надмірним зволоженням. Болота займають близько 2 % території України. Найбільше поширення вони дістали на Поліссі. Болота мають значні запаси торфу. За розміщенням розрізняють болота заплавні, низинні, долинні, притерасні, старих річищ. Найбільш поширені низинні болота. В їх рослинному покриві переважають трав'яні і трав'яно-мохові угруповання. Поширені осока, очерет, рогіз, тростяниця, хвощ, лепеха та ін. З дерев – вільха чорна, менше – сосна, береза, верба, чагарники з верби і берези.
   Багато боліт осушено. Меліоровані болота використовуються як сіножаті, на них вирощують технічні, кормові та зернові культури.

 

Рослини в житті українців

Рослини в житті українців. Історичний аспект

В Україні здавна вважають вербу і калину священними: "Без верби й калини нема України". Звичай святити вербу був запозичений християнською релігією з астрального культу наших предків. Верба символізує Прадерево життя, так само, як Чумацький шлях. Недаремно верби завжди садили обабіч шляхів, за космогонічними уявленнями народу наша Галактика є початком утворення Всесвіту - берегом космічного океану. Обряд хльоскання вербою означає поєднання людини з Космосом, можливість відновлення сили і здоров'я. Це був звичай близький за змістом до обряду занурення у священні води Бугу в Україні і Гангу в Індії. Окрім верби, садили в Україні також липу, що присвячувалася матері-Воді, дуб символізував Перуна й Сонце, береза присвячувалася Ладі, клен - Полелю.

Калина також символізувала свято Коляди, Різдва світу. Наруга над нею вкривала людину ганьбою, так само, як убивство лелеки. Біля хати завжди садили калину, взимку її ягоди клали між шибками. Досі існує повір'я: якщо вирізати з калини сопілку, то в сім'ї з'явиться продовжувач роду - син. Калиновий чай - найкращі ліки від застуди. Важлива роль належить калині в різних обрядах, особливо на весіллі (оздоблювали весільне гільце). Про неї складено безліч пісень, приказок: "Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте", "Дівчина, як калина" тощо.

Шанування дерев бере свій початок з сивої давнини, коли наші предки поклонялися деревам, як Богам. Ось як в апокрифах описувалося Дерево Життя: "А посреди Раю Древо Животное, єже єсть божество, і приближається верх того древа до Небес. Древо то златовидно в огненной красоті; воно покривасть вітвям весь Рай, імієть же листя от всіх дерев і плоди тоже. Ісходить от него сладкое благоухание (пахощі), а от корня его текуть млеком і медом 12 істочников" (О. Афанасьев).

Дерево Життя - один з найпоширеніших мотивів народного мистецтва, особливо на вишитих рушниках. До прийняття християнства було багато священних гаїв, куди ходили на поклоніння Богам природи; тут росли священні дерева, стояли кумири, відбувалися народні гуляння. У Києві відомо кілька таких гаїв. На думку Євгена Аничкова такий гай був на місці Києво-Печерської лаври. Священним гаєм був також Шулявський гай на березі річки Либеді, який під час громадянської війни був вирубаний. Хоча ще в минулому столітті Шулявський гай ("Кадетская роща" - назва від кадетського корпусу, збудованого в 1857 р.) був улюбленим місцем відпочинку киян.

В Україні подекуди й досі збереглися звичаї "залякування" неродючих дерев, які, вірогідно, є передхристиянськими, глибоко народними. На Святий вечір або на Новий рік господар іде в сад із сокирою і погрожує неродючому дереву, що зрубає, якщо наступного року воно не вродить: "Як не родитимеш, то зрубаю і в піч уметаю, а попіл на вітер порозпускаю" (записав Б. Грінчснко від свого діда).

Звичай шанувати священні дерева міцно увійшов до ментальності українців. Дерево, якому судився довгий вік, стає священним. Так на Рівенщині є дуб, якому близько 1300 років. Це найстаріше дерево в Україні. Священними також вважають дерева, з якими пов'язані історичні постаті та легенди. В с. Верхня Хортиця росте дуб, під яким відпочивали Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Ілля Рєпін, Микола Лисенко. Цьому дубові 800 років. У народовір'ї дуб вважався деревом Перуна, нині його шанують за міцність, красу, довговічність. "Міцний, як дуб" - кажуть про сильного чоловіка. Дубові приносили в жертву вепра, а тепер можна почути приказку: "Дуб - дерево хороше та плоди його свиням годяться". Свинина лишилася жертовною їжею на Різдво, проте самій тварині дісталося негативне забарвлення, її почали вважати нечистою, диявольською. Під впливом церковної літератури часом змінювалося ставлення до багатьох рослин, тварин і явищ, ставало суперечливим, а іноді й незрозумілим.

Лікарські рослини

Лікарські рослини України

---

---

Жабрій звичайний Жабрій звичайний (Galeopsis tetrahit; пикульник обыкновенный) -  однорічна трав'яниста щетинистозалозиста рослина родини губоцвітих. Стебло чотиригран­не, прямостояче, розгалужене, під вузлами потовщене, 10—60 см заввишки. Листки супро­тивні, прості, черешкові, яйце­видно-ланцетні, з округлою осно­вою й загостреною верхівкою, по краю великозубчасті, з 4—12 зубцями на кожному боці. Квітки двостатеві, з двогубим пурпуро­вим віночком, зібрані в несправж­ні кільця, які утворюють голов­часті суцвіття. Плід — з 4 горіш­ків. Цвіте у червні — вересні.

Евкаліпт прутовидний Евкаліпт прутовидний (Eucalyptus viminalis;эвкалипт прутьевидный) - вічнозелене дерево родини мир­тових, заввишки 40—50 м. Кора жовтаво-біла, відлущується дов­гими стрічками. Листки блідо-зелені, різноманітної форми: мо­лоді — супротивні, сидячі або стеблообгортні, 5—10 см завдовж­ки і до 3 см завширшки; проміж­ні— чергові, черешкові, ланце­товидні або широко-ланцетовидні, 8—27 см завдовжки і 4—5 см завширшки; дорослі — чергові, черешкові, ланцетовидні або вузько-ланцетовидні, 11—18 см зав­довжки і до 2 см завширшки. Квітки дрібні, двостатеві, сидячі або на коротких квітконіжках, зібрані по 3 в пазушні зонтики. Плід — коробочка. Цвіте восени.

Дудник лісовий Дудник лісовий (Angelica sylvestris;дудник лесной) - багаторічна трав'яниста рослина родини селерових (зонтичних). Має коротке товсте кореневище, з якого при розламуванні виді­ляється білий сік. Стебло круг­лясте, дудчасте, гладеньке, вгорі розгалужене і трохи гранчасте, 100—200 см заввишки. Листки з дуже здутими мішковидними піхвами, двічі-тричіперисторозсічені, з видовжено-яйцевидними листочками; верхні бічні ли­сточки — з широкою збігаючою основою. Квітки дрібні, правиль­ні, двостатеві, білі або блідо-рожеві, у складних щитковидних зонтиках з численними (до 30), довгими (до 18 см) борошнисто-пухнастими променями; обгортки немає або вона складається з кількох опадних листочків; об­горточки багатолисті. Плід — дво­сім'янка. Цвіте у липні — вересні.

Гірчак шорсткий Гірчак шорсткий (Polygonum scabrum;геморойна трава; горец шероховатый) - однорічна трав'яниста темно-зе­лена рослина родини гречкових. Стебла 30—60 см заввишки, прямі, підведені або лежачі, розгалуже­ні. Листки яйцевидно-ланцетні або видовженоланцетні, коротко-черешкові, часто тупуваті, зіспо­ду — з крапчастими залозками, зверху — з чорною плямою у виг­ляді півмісяця. Піхви листків часто трохи залозисті, по краю — з дрібними війками. Квітки дво­статеві, правильні, на помітних квітконіжках, зібрані в колосо­видні суцвіття; оцвітина зелена­во-біла, зверху вкрита залозками. Квітконоси густо вкриті жовту­ватими залозками. Плід — горі­шок. Цвіте у червні — жовтні.

Гіркокаштан звичайний Гіркокаштан звичайний (Aesculus hippocastanum; каштан кінський; каштан конский обыкновен­ный) - високе (до 25 м заввишки) листо­падне дерево родини гіркокаштанових. Листки супротивні, довгочерешкові, пальчастоскладні, з 5—7 майже сидячими листочками. Квітки неправильні, білі, з черво­ними плямочками, зібрані в пря­мостоячі, пірамідальні волоті. Плід — коробочка, вкрита вели­кими шипами. Цвіте у травні.

Глід український Глід український (Crataegus ucrainica;боярышник украинский) - дерево 2—4 м заввишки або кущ родини розових. Пазушні неплід­ні пагони почасти перетворені на улистнені колючки. Листки широкояйцевидні або ромбічні, крім нижніх, 3—-лопатеві, тонкошкірясті: листки плодоносних паго­нів 5—7-лопатеві, надрізанозубчасті або пилчасті; листки неплід­них пагонів більші й глибше роз­січені. Квітки двостатеві, правиль­ні, двостовпчикові, зрідка однотристовпчикові, 5-пелюсткові, ро­жеві або блідо-рожеві, зібрані по 10—20 у рідкі щитковидні су­цвіття. Плоди яблуковидні, куля­сті, темно-червоні, опушені, з 2 кісточками. Цвіте у травні — червні.

Первоцвіт безстеблий Первоцвіт безстеблий (Primula vulgaris;первоцвет обыкновенный) -багаторічна трав'яниста рослина родини первоцвітих заввишки 5—15 см. Має коротке кореневище з великою кількістю бурих товсту­ватих шнуровидних коренів. Квіт­кова стрілка не розвинена. Лист­ки зібрані приземною розеткою, видовженооберненояйцевидні, довгасті або яйцевидні, неправильнотупозубчасті або зарубча­сті, до основи звужені в короткий черешок, з нижнього боку тільки по жилках, іноді по всій поверхні, шершаві. Квітки двостатеві, пра­вильні, численні, на квітконіжках виходять прямо з кореневища і трохи більші за листки; чашечка трубчаста, гранчаста, віночок лій­куватий, світло-жовтий з оранже­вими плямами в зіві, з широким п'ятилопатевим відгином, частки якого двороздільні. Плід — яйце­видна коробочка, коротша за ча­шечку. Цвіте у березні — квітні.

Горець пташиний Горець пташиний ( Polygonum aviculare L., спориш, пташина гречка, гусятник, куроїд, мурава-трава, топотун) - однорічна низькоросла трав'яниста рослина з сильно гіллястим від підстави або лежачим стеблом. Листя еліптичної форми, суцільнокрайнє, чергове, дрібне, прикріплене до білих розтрубів. Квітки теж дрібні, без суцвіттів, сидять по декількох в пазухах листя. Плід - горішок. Квітне з липня до пізніше за осінь.

Смоковниця звичайна Смоковниця звичайна (Ficus carica;інжир, фігове дерево; инжир) - одно- або дводомна листопадна субтропічна, з молочним соком рослина родини шовковицевих. В дикому стані смоковниця являє собою кущ або невисоке деревце, в культурі — велике дерево (до 15 м заввишки) з товстими, слабо розгалуженими гілками. Ластки великі, чергові, довгочерешкові, серцевидні, 3—5-лопатеві за фор­мою (залежно від сорту листки можуть бути й іншої форми). Квітки маленькі, непоказні, розмі­щені всередині м'ясистого порож­нистого суцвіття-сиконія з вузь­ким отвором зверху.

Молочай городній

Молочай городній (Euphorbia peplus);молочай огородній - однорічна трав'яниста гола росли­на родини молочайних. Стебла підведені або, рідше, прямосто­ячі, розгалужені, 10—25 см зав­вишки. Листки чергові, обернено­яйцевидні, тупі. Квітки різноста­теві, однодомні, без оцвітини: од­на маточкова квітка та 10—12 ти­чинкових квіток оточені чашечковидним покривальцем і утворю­ють невеличкі суцвіття, подібні до квітки. Головних променів су­цвіття три. Плід — трилопатевий тригорішок; насінини шестигран­ні, по двох гранях борозенчасті, по чотирьох — ямчасті. Цвіте у липні — серпні.